- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Останнім часом я читала книги написані англійською мовою: “Спокута” та “Коли втішають незнайомці” Ієна Мак’юена (Ian McEwan, Atonement and The Comfort of Strangers), “Тезко” Джумпа Лахірі (Jhumpa Lahiri, The Namesake), “Лоліта” Володимира Набокова, (Vladimir Nabokov, Lolita), “Англійський пацієнт” Майкла Ондатже (Michael Ondaatje, The English Patient), “Під скляним ковпаком” Сильвії Плат, (Sylvia Plath, The Bell Jar), а також українською книги Любка Дереша “Миротворець” та Ірини Шувалової “Ос”. У книзі Мак’юена “Спокута” сподобалася постмодерна гра, тоді як його книга “Коли втішають незнайомці”  мене розчарувала: психологія та мотивація героїв до кінця твору залишаються незрозумілими, закінчення — брутальне  і депресивне. “Тезко” Джумпа Лахірі — сподобалося, авторка дуже барвисто описує життя сім’ї індійських емігрантів в Америці, з гумором показує труднощі пов’язані із різницею культур, мов та релігій. У Набокова мені завжди подобався стиль, тому мені хотілося порівняти англійську версію з російською. Виявилося, обидві написані так само майстерно. Читач настільки захоплюється стилем, що не відразу помічає, що оповідач Гумберт Гумберт брехун і мерзотник, хоча до кінця книги все прояснюється. “Англійський пацієнт” — цікавий роман, однак через постійну зміну оповідачів дуже важко читається. “Під скляним ковпаком” Сильвії Плат викликав доволі суперечливі почуття. Твір написаний красивою мовою, описи у ньому дуже відверті, а проблематика доволі складна. І хоча твір переконує нас, що головна героїня знаходить своє щастя у сімейному затишку, біографія авторки перетворює його на дуже сумне чтиво. Твори Дереша, як завше, написані зі смаком. Загалом мені сподобалася містифікація під назвою “Дивна Історія Степана Лянґе”, однак місце відведене для жіночих персонажів мене засмутило. Вірші Шувалової надихають.

- Як обираєте книжки для читання?

- Зазвичай, я довіряю порадам друзів, із котрими ми маємо подібні смаки. Якщо мені подобається стиль письма, шукаю інші книги, написані тим самим автором, хоча часом розчаровуюся. Буває так, що мені подобається лише одна-дві книги того ж автора, інші — ні. Я не надто полюю за новими бестселерами “розкручених” авторів, хоча іноді цікавість перемагає і я таки їх читаю. Іноді книги потрапляють мені до рук несподівано: наприклад, мені подобається обкладинка або назва книги, тому я її купую, і вже потім з’ясовую красиво чи потворно вона написана.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Важко, щось радити, бо смаки у всіх різні: хтось полюбляє реалізм, хтось наукову фантастику. Однак, усім, хто ще не читав, дуже рекомендую книги Туве Янсон про Мумі-тролів у перекладі Наталі Іваничук. Ці книги пасують до різного настрою і майже до кожного віку та смаку.